Практичні рекомендації для батьків дитини, яка пережила розлучення

 Дитина емоційно чуттєва до внутрішнього стану батьків, що позначається на її власному самопочутті. Врівноважений, емоційно-позитивний психічний стан батьків, особливо матері, надасть дитині відчуття спокою, стабільності, зниження рівня збудливості, імпульсивності, нервової напруги, тривожності.

Розлучення батьків – непростий період у житті всієї родини. Тому важливо вміти підтримувати дитину, спілкуватися про те, що її хвилює та розповісти, що це не вина дитини, а рішення дорослих батьків.

Конфліктні, напружені стосунки між батьками після розлучення є причиною появи невротичних розладів у дитини. Необхідно підтримувати позитивні, неконфліктні взаємини з колишнім чоловіком (дружиною), прагнути до практичного партнерства, забути про взаємну антипатію, відпустити образи.

Не варто розпочинати «боротьбу» за вплив на дитину, не маніпулювати дитиною, а розподілити відповідальність за її виховання. Головний принцип у стосунках між батьками – співробітництво в інтересах дитини.

Важливо укласти домовленість між батьками щодо дотримання єдиних вимог у вихованні дитини. Чим менше батьки готові до практичного співробітництва, тим більше потрібно деталізувати найдрібніші умови виховання. Єдині вимоги щодо режиму дня, кількості проведеного часу біля комп’ютера, харчування, умов відпочинку або інші питання, які стосуються здоров’я дитини.

Дитина має право на обох батьків. Однак спілкування з батьком повинно проходити у дружній атмосфері, при відсутності негативних висловлювань батька щодо матері, матері щодо батька. Лише за таких обставин стосунки з батьком будуть позитивно позначатися на особистісному розвитку дитини.

Можна поцікавитися, що дитина робила з батьком, про що вони спілкувалися. Таким чином, у дитини сформується відчуття, що мати приймає і любить її повністю (дитині притаманне уявлення себе частиною як матері, так і батька). Якщо ж мати ігнорує тему, яка стосується стосунків дитини з батьком, то вона психічно відторгає частину дитини пов’язану з батьком. Це відчуває дитина і наслідком є сумнів дитини у любові матері.

Звертайте увагу на емоційний стан дитини. Емоційна нестабільність, перепади настрою, збудливість, роздратованість, імпульсивність, агресивність, надмірна вразливість та ранимість – це все реакції дитини.

Спокійно реагуйте на прояви надмірної залежності, прив’язаності дитини до матері. Дитина, таким чином, відновлює відчуття стабільності оточуючого світу, можливий певний страх, що мама може мене покинути як це зробив тато. Страх, що мама покине варто долати фразами: «Я завжди буду з тобою, ніколи тебе не покину. Я буду любити тебе завжди».

Обговорюйте з дитиною її переживання, думки, пов’язані з подією розлучення, з новою зустріччю з татом, терпляче вислуховувати та втішати її. В бесідах дати дитині впевненість, що ви розумієте її почуття. Зніміть почуття провини у дитини щодо себе (почуття провини є у кожної дитини після розлучення батьків). Однак пояснити причини розлучення потрібно у доступній та нетравмуючій психіку дитини формі. Підкреслити, що дитина не винна в ситуації розлучення.

При повторному одруженні колишнього чоловіка важливо, щоб дитина й надалі спілкувалася з батьком. Однак важливо з’ясувати, щоб нова жінка чоловіка не ревнувала його або своїх дітей до дитини, інакше атмосфера буде конфліктною, внутрішньо- напруженою – що психотравмує дитину. При появі другої дитини або наявності прийомних дітей у повторному шлюбі, батькові слід знизити відчуття тривоги, ревнощів у власної дитини.  Важливо створювати ситуації, які б сприяли тому, щоб дитина емоційно прийняла, позитивно ставилася до нового чоловіка. Однак слід враховувати психологічну готовність дитини до появи подібних стосунків. Якщо дитина виражає негатив щодо створення серйозних стосунків з іншим чоловіком, то матері потрібно на певний час відмовитися від них, щоб не травмувати психіку дитини. Пам’ятайте, що тепер треба вибирати чоловіка не лише за власними вимогами, але й обов’язково враховувати емоційний стан дитини, її психологічну готовність, її бажання.