Міфи щодо принципів виховання

    У вихованні дітей існує безліч міфів про те, що є покаранням, а що є заохоченням. Часом батьки помилково використовують різноманітні способи покарання або заохочення, які надають рівно протилежний ефект. Давайте розглянемо ці міфи детальніше. 

  "Потенціал" дитини 

    Найзагальніший приклад – коли указується на потенціал дитини. У батьків може існувати звичка говорити в різних ситуаціях: 

 • Чому ти не використовуєш свої потенційні можливості? 

 • Ти можеш це зробити, якщо тільки працюватимеш! 

 • "Дев’ять балів" цілком гарна оцінка, але якщо ти працюватимеш трохи більше, то ти зможеш добитися і "десяти балів" . Ці і подібні коментарі однаково знижують упевненість дитини в своїх силах. Насправді вони виражають тільки те, що дитина не досягає того, що їй слід було б досягти, що вона ухиляється від роботи і цим розчаровує батьків. 

    Нагорода за успіх, покарання за невдачу 

    Ще один міф, що підбадьоренням служить нагорода за досягнення і покарання за невдачу. Ми живемо в суспільстві, де ця помилка дуже поширена. Часто батьки і вчителі вважають, що помилки дітей повинні бути певним чином виправлені для запобігання їх подальшому повторенню. Якщо чекати від дитини тільки успіху, то врешті-решт виявиться, що дитина не уміє справлятися з невдачами. Навіть маленькі невдачі вводять її у відчай і у неї опускаються руки. За успіх варто хвалити, а за невдачу не треба лаяти і не треба виправляти кожну невдачу. Спокійно ставтесь до невдач вашої дитини, їх ще багато буде в її житті. 

    Заохочення конкурування 

    Практично будь-яка людина може пригадати, як в дитинстві їй ставили в приклад когось. Проте в людських відносинах змагання майже відразу перетворюється на суперництво. Де суперництво, там злість, досада, нестійка самооцінка. Конкурентність – невід'ємна частина безлічі сімей і освітніх установ, основа прагнення до досягнень. Успішність сім'ї швидше залежить від співпраці, а не від змагання, багато принципу. Отже, непродуктивно заохочувати змагання в сім'ї. Похвала замість заохочення Багато дорослих не бачать різниці між похвалою і заохоченням. Хоча різниця між ними існує, і чимала. Похвала в нашому суспільстві в основному направлена на людину, яка щось зробила: "Ти такий молодець – зумів закінчити чверть на одні п'ятірки". Такі твердження спричиняють за собою висновок: Чи "буду я як і раніше "хорошим", якщо мені не вдасться одержати одні п'ятірки?" Або, можливо, тонший натяк: "Для того, щоб бути схваленим, мені доведеться бути успішним". Доречніший коментар, висловлений в такому повідомленні: "Це просто чудовий табель, ти повинен бути по-справжньому радим". Або ж, у разі табеля з поганими оцінками: "Що ти думаєш з приводу своїх оцінок? Ти хочеш про це поговорити? Чи можу я чим-небудь допомогти?" Основний принцип полягає в заохоченні дії, зусилля і в схваленні і підтримці будь-якого результату. Часто батьки, прагнучи підбадьорити свою дитину, неправильно використовують похвалу. Вони можуть похвалити дитину тоді, коли і результат, і зусилля незначні або незадовільні. Звичайно, дитина розуміє таку нещирість і ще більше зміцнюється у відчутті своєї неповноцінності. 

 Слова, які укріплюють в дитині впевненість в своїх силах: 

• Ти добре робиш. Слід заохочувати дітей тоді, коли вони цього не чекають. Виділяйте якусь корисну дію, здійснену дитиною або участь дитини в чомусь корисному. 

• Ти безумовно став краще вчитися (підтримка порядку в своїй кімнаті, спортивні досягнення...). Звичайно діти дуже стараються, якщо можуть побачити якісь поліпшення. 

 • Ми любимо тебе, але нам не подобається те, що ти робиш. Дитина ніколи не повинна думати, що її не люблять батьки, навіть якщо вона зробила помилку або погано вчинила. 

• Ти можеш мені допомогти... ти мені допомагаєш... Діти хочуть бути корисними, але іноді ми не даємо їм такої можливості. 

• Давай спробуємо разом. Діти, що вважають, що вони повинні все робити ідеально, часто бояться спробувати щось нове із-за страху зробити помилку. 

• Отже, ти зробив помилку! І що ти з цього витягнув? З тим, що відбулося, вже нічого не поробиш, але людина завжди може чомусь навчитися на своїх помилках. 

• Продовжуй спроби. Не здавайся. Це може допомогти дітям, які готові здатися, коли вони не добилися успіху. 

 • Я думаю, ти зможеш виправити положення справ, але якщо тобі знадобиться моя допомога, я завжди готовий це зробити. Дорослим потрібно виразити упевненість в тому, що діти в змозі вирішити свої проблеми, якщо їм надати таку можливість. 

• Я розумію, що ти відчуваєш (не із співчуттям, а із співпереживанням), але я упевнений, що ти з цим справишся. Тут знову виражається упевненість, що дитина може справитися з своїми проблемами. 

• Я відмітив, як наполегливо ти над цим трудився. Я по-справжньому захоплююся твоєю завзятістю і здатністю не здаватися. Діти випробовують задоволення, коли їх зусилля відмічені. 

 Слова, що знижують упевненість в своїх силах 

• Ти міг би зробити краще. 

• Давай я покажу тобі як робити. 

• Якщо це можуть зробити діти молодше тебе, то зможеш і ти. 

• Не забруднися. 

 • Будь уважний. 

 • Я вже говорив тобі тисячу разів. 

 • Коли ти станеш відповідальним? 

 • Якби ти тільки прислухався до мене... 

 • Чому ти не використовуєш свої потенційні можливості? 

 • Ти можеш це зробити, якщо тільки працюватимеш. 

 • "Четвірка" цілком гарна оцінка, але якщо ти працюватимеш трохи більше, то ти зможеш добитися "п'ятірки" 

• Ти такий молодець – зумів закінчити чверть на одні п'ятірки. 

 • Я в твої роки вчився на одні п'ятірки. 

• А ось твій сусід робить це краще. 

 • Твій брат вчився краще. 

 • Якби ти постарався, то теж зміг би вчитися (стати таким товариським, спортивним... і інш.), як твоя сестра. 

 • Ти зробив помилку? Нічого страшного. Це цілком добрий результат для тебе...