Блог соціального педагога Тетяни Мірошниченко

Кожна дитина має право на безпечне дитинство , вільне від фізичного, психологічного, сексуального чи економічного насильства. Але, на жаль, навіть у сім’ї, школі чи найближчому оточенні дитина може постраждати. Тому кожен дорослий — батьки, вчителі, сусіди — має знати, як діяти , якщо виникла загроза. 🔹 Що вважається насильством над дитиною? Фізичне – побиття, штовхання, удари, обмеження свободи. Психологічне – приниження, образи, погрози, ігнорування. Сексуальне – будь-які дії сексуального характеру щодо дитини. Економічне – позбавлення їжі, одягу, медичної допомоги, примус до праці. Навіть “виховний ляпас” – це форма насильства. 🔹 Як розпізнати, що дитина потерпає? Різкі зміни в поведінці: замкнутість, агресія, страх, плаксивість. Небажання йти додому або в школу. Наявність синців, подряпин, слідів опіків. Висловлювання на кшталт “Мене покарають”, “Я поганий”, “Мені страшно”. 🔹 Що робити, якщо ви підозрюєте насильство? Не мовчіть. Навіть якщ...

     Бути батьками — це не лише радість і любов, а й велика відповідальність . Виховання дитини — це щоденна праця, яка формує її характер, цінності, здатність до самостійного життя та здорової взаємодії з іншими. Але що саме означає бути відповідальними батьками згідно із законом, етикою й реальністю? 🔹 Законодавча відповідальність В Україні відповідальність за виховання дитини покладена саме на батьків . Згідно із Сімейним кодексом, мати і батько мають обов’язок: піклуватися про фізичний, психічний та моральний розвиток дитини ; забезпечувати здоров’я, харчування, навчання та безпеку ; створювати умови для розвитку здібностей, соціальної адаптації та самореалізації ; не допускати насильства , приниження, зневаги. У разі неналежного виконання обов’язків можуть настати юридичні наслідки — від адміністративних штрафів до позбавлення батьківських прав. 🔹 Моральна й емоційна відповідальність Кожен батько чи мати є першим прикладом для дитини — як любит...

Підлітковий вік — це час експериментів, пошуку себе й бажання бути "як усі". На цьому етапі діти можуть вперше зіштовхнутись із алкоголем, курінням, вейпами, наркотиками чи ризикованою поведінкою. Як батькам говорити про це відкрито, без погроз і без табу? 1. Говоріть завчасно, а не коли вже сталося Бесіди про шкідливі звички краще починати заздалегідь , ще до того, як дитина зіткнеться з ризиком. Робіть це не як лекцію, а як спокійну розмову , прив’язану до життєвих ситуацій чи новин. Наприклад: "Чула, що у школі когось спіймали з вейпом. Як ти до цього ставишся?" 2. Слухайте, а не лише розповідайте Підлітку важливо відчути, що його думка має значення. Питайте: "А що ти знаєш про це?" "Чому, як думаєш, це може здаватися привабливим?" "Що б ти зробив/зробила, якби друзі запропонували?" Дайте дитині говорити , не перебивайте й не нав'язуйте одразу висновки. 3. Уникайте залякування й моралізування Підлітки погано ...

  Конфлікти — невід’ємна частина дитинства. Діти зіштовхуються з непорозуміннями щодня: під час гри, у школі, в родині. Важливо не лише вирішити суперечку тут і зараз, а й навчити дитину справлятись із конфліктами самостійно, конструктивно і без агресії. Чому діти конфліктують? Причини можуть бути різні: Боротьба за іграшку або увагу дорослого . Різні погляди чи правила гри . Емоційне перевантаження або втома . Невміння висловлювати почуття словами . Це нормально — дитина ще вчиться керувати своїми емоціями та взаємодіяти з іншими. Що може зробити дорослий? Зберігати спокій. Якщо ви самі реагуєте агресивно — дитина переймає цю модель. Бути посередником, а не суддею. Допоможіть дітям висловити свої почуття і погляди, не займаючи чиюсь сторону. Навчати "я-висловлюванням". Замість "Ти поганий!" — "Мені сумно, коли ти забираєш іграшку". Сприяти пошуку спільного рішення. Запитайте: "Що можемо зробити, щоб обом було добре?...

 

  Так, небезпека гри із смертю полягає в тому, що думки про неї можуть засісти в підсвідомості й спрацювати в мо­мент, коли сама людина не бажатиме помирати. Крім того, якщо ви будете постійно шантажувати людей навколо себе, з часом ваші погрози не сприйматимуть серйозно, і тоді до­ведеться перейти від слів до справи, інакше все виглядати­ме як фарс. Отже, людина сама заганяє себе в глухий кут. Найбільш схильні до суїцидальних дій підлітки, що не можуть правильно оцінювати ситуацію, не хочуть прислу­хатися до думки старших. Як правило, псевдосамогубець завжди діятиме так, щоб його яшття змогли врятувати (роз­кидані таблетки, щоб знали, від чого знепритомнів; хтось із старших присутній вдома і зможе вчасно надати допомогу тощо). Особливість підліткової психології в тому, що всі невда­чі виглядають катастрофічними, здається, що проблеми не піддаються вирішенню, ситуації виглядають безвихідними. Наявна схильність до перебільшення, неспроможність ре­ально оцінювати обставини, незда...